savage_feline
December 14th, 0:05
Кажуть люди - мрії матеріальні. І я скажу вам, це правда. Але чому тоді мрії у людей не збуваються стовідсотково?
Насправді все просто. Ми загадуємо бажання, нам дуже хочеться, щоб воно збулось тут і зараз, негайно, до всирачки страшно хочемо і готові все віддати. Це особливо яскраво помітно у молоді, звичайно:) Типу дуже хочемо пізнати, що ж таке любов, тому стрибаємо у постіль до першого, хто не просто провів додому і поцьомав у щічку, а ще й квіточку подарував. А потім кажемо, ніби вона, любов, виявилась не такою, про яку мріялось. Питається, куди поспішали? Такі вже ми люди. Боїмося пропустити щось. Проходить трохи часу і все стає навпаки - довгі-довгі роздуми над кожною більш-менш важливою справою і тепер протилежний результат... За той час, що можна було вже спробувати приміряти на себе своє бажання і не раз, ми перебираємо можливими варіантами, тупцюємо на місці і зрештою поїзд йде... От би готовність кидатись у бій юності та змішати зі зваженістю зрілості... Можливо, це ще прийде.. в старості:) Але тоді від цієї мудрості вже буде значно менше зиску.. хіба що внуків повчати:))
Про що я? А, про мрії, які здійснюються. Колись я мріяла бути вчителькою, а потім перестала. А потім так повернула стежинка долі, що я отримала вищу освіту за спеціальністю... правильно, викладач. Добре, що я не сачкувала в інституті практику і два місяці чесно відпрацювала в школі - з другоклашками і восьмиклашками. Цього часу було досить, щоб зрозуміти, що краще мені цим не займатись:) Нерви ціліші будуть, та й дітям більше користі:)) Звісно, я тоді засмутилась, але потім (дякую моїй якісній пам'яті!) згадала свою дитячу мрію і зраділа - адже вона збулась! Просто тоді я не могла уявити, що професія мені не підійде:)
Йдемо далі. Я мріяла працювати на великому підприємстві. Це, мабуть, моя єдина мрія, яка збулась повністю і вчасно, і я досі тішусь результатами її матеріалізації:) Не можу сказати, що доклала до цього багато зусиль, але точно знаю, що якраз тоді, коли шукала нову роботу, на загострювала увагу саме на цьому критерії, обираючи потенційного роботодавця. Коли на резюме "клюнув" Крафт, я пройшла усі кола відбору і влаштування, тоді лише згадала "Ба! Та це ж збулась моя мрія!"
Я мріяла жити окремо від мами, і зараз живу. Коли приходжу до мами в гості, подумки інколи хочу повернутись в ті часи, коли жила разом з мамою і котом...
Я мріяла створити сім'ю з моїм чоловіком ще тоді, коли ми тільки познайомились. Він освідчився мені тоді, коли я вже змирилась з нашими піонерськими свіданками на протязі 3-х років...
Я мріяла про власне авто. Щоб усунути можливі завади на шляху до цієї мрії здала на права, не маючи в перспективі можливості керувати. Машина з'явилась у мене за 2 тижні до народження Яринки, коли я і на пасажирське сидіння ледве впихувалась:))) Правда, тепер помаленьку надолужую згаяне...
Я мріяла про міцну життєрадісну активну сім'ю. Поки що сама життєрадісна у нас Яринка, якщо оцінувати по гучністі:)) Про активність мало мови. Я використовую будь-яку можливість, щоб кудись вибратись чи то сама, чи то з малою, чи то з чоловіком (малу з собою або залишити на бабусю) А чоловік - домосід з вічним ремонтом... Иииии... Якщо я ця мрія збудеться з запізненням, я до того часу мохом поросту...
Зараз мрію про те, щоб справно вправлятися з домашніми справами і не почуватися винною, коли замість помити підлогу сиджу в інтернеті.. :)) З великих мрій - закінчення ремонту (люди, це взагалі реально??)
Фух.. ніколи не писала стільки. Щось вдарило. Чи то пара так випускається після сьогоднішніх сварок. Женька щойно прирулив додому, клюнув в щічку і промурчав "і чого ми, дурні, по дрібницях сремось?" Я й розтанула. Піду, бахнемо пива на кухні стоячи, бо обіднього столу у нас ще немає:)